Пилип Орлик – гетьман та автор першої у світі Конституції

Posted on Posted in Blog

11 жовтня (за старим стилем) 1672 року народився український політичний, державний і військовий діяч, Гетьман Війська Запорозького у вигнанні (1710-1742), поет, публіцист, автор першої у світі Конституції – Пилип Орлик.


Представник шляхетського роду Орликів (чеського походження) Пилип Орлик отримав освіту в Києво-Могилянській академії. В стінах відомого на всю Європу навчального закладу майбутній гетьман виявив особливі здібності до вивчення іноземних мов, богословьких наук, історії, логіки, риторики і , особливо, поетики. Сааме тоді він навчився досить гарно віршувати, що невдовзі стало йому у пригоді.
Вже в 1695 році Пилип Орлик Опублікував свій перший панигірик на честь Івана Мазепи. Твір був гідно оцінений сучасниками й сприяв знайомству автора з багатьма представниками тогочасної еліти. Згодом він видав інші твори, які сьогодні є кращими літературними зразками епохи Бароко.
Захоплення Пилипа Орлика європейською літературою зблизило його з Мазепою. Природний поетичний талант, глибока ерудиція, освіта високого європейського рівня за короткий проміжок часу допомогли Орлику стати знаним політиком свого часу й зайняти місце «правої руки» Мазепи.
Із 1698 року до 1706 року був спочатку військовим канцеляристом, а потім і реєнтом у Генеральній канцелярії війська Запорізького. Він був посвячений у найпотаємніші справи гетьмана Мазепи. П. Орлик брав участь у всіх козацьких радах, де не тільки занотовував хід подій, але й активно підтримував політику гетьмана.
Після Полтавської битви 1907 року Орлик разом із Мазепою і Карлом ХІІ Густавом відступив до Бендерівської фортеці. Трагедія поразки під Полтавою настільки та втеча до «дикиї околиць» глибоко запала в душу козацького проповідника, але не зламала в ньому патріота своєї землі. Пилип Орлик неодноразово засвідчував свою відданість гетьману навіть тоді, коли Мазепа, перебуваючи вже на смертному одрі, віддалив його від себе, сподіваючись передати гетьманську булаву своєму племінникові Андрію Войнаровському. Однак козаки, зважаючи на те, що Орлик довгий час був правою рукою Івана Мазепи, а також на його освіченість, порядність та професіоналізм, обрали його своїм гетьманом. Сталося це 5 квітня 1710 року на козацькій раді поблизу турецької фортеці Бендери у Молдавії. Тоді ж було укладено документ, який увійшов до скарбниці вітчизняної та світової політично-правової думки під назвою першої Конституції України.
Зважаючи на порушення російськими царями своїх сюзеренних зобов’язань, даним актом законодавчо закріплювалась незалежність козацької України від Московії, що згідно з тогочасними політико-культурними уявленнями, забезпечувалося й гарантувалося монархом Шведського королівства. 10 травня 1710 року Карл ХІІ Густав надав такий гарантійний документ гетьману, яким не тільки підтверджував права і повноваження гетьмана та провідного стану держави –козацтва, але й гарантував незалежність України та непорушність її кордонів.
На чолі козаків-мазепинців зі зброєю в руках Пилип Орлик довгий час намагався повернути Україну під свою владу. У цій нелегкій боротьбі з Московією Петра І та Польщею Августа ІІ він у 1711 році переміг російського царя біля Пруту. Однак політична доля склалася так, що протягом багатьох десятиліть цей український гетьман вимушений був перебувати далеко за межами Батьківщини. Пилип Орлик очолив першу у вітчизняній історії українську політичну еміграцію й перед лицем усього світу оголосив ідею Івана Мазепи.
Відомо, що протягом 32 років вигнання гетьман Орлик шукав підтримки у правителів таких держав, як Австрія, Англія, Ватикан, Голландія, Данія , Польща , Пруссія, Франція задля відновлення законної влади в Україні та її об’єднання в єдиній козацькій державі.
Пилип Орлик залишив нам велику політико-правову, мистецьку та епістолярну спадщину, серед якої – універсали і маніфести, листи і щоденникові записи, вірші і поеми. Однак найбільшою заслугою гетьмана було вироблення та ухвалення на початку ХVІІ століття першого українського конституційного акту, положення якого переконливо засвідчили: українці завжди хотіли бути вільним, демократичним та заможним народом.
Постать діяча української історії буде представлено в одній із композицій Музею «Історія становлення української нації». Композиція матиме назву: «Іван Мазепа та Пилип Орлик – будівничі нової України».
Ідейне значення композиції полягає у визначенні й сучасному розумінні терміну «мазепинство». Мазепинство — зневажливий ярлик вживаний у відношенні до національно-визвольного руху українців в Російській імперії.

Термін почав вживатися у XVIII ст. після виступу гетьмана Івана Мазепи проти російського царя Петра І у 1709 р. у відношенні до прихильників гетьмана, а пізніше і до інших, кого підозрювали у нелояльності до режиму. Термін набув найбільшого вжитку у кінці ХІХ, на початку ХХ сторіччя з поширенням національно-визвольного руху в Україні. Пізніше, на зміну ярлику «мазепинці» з подібним смислом почали вживатися терміни «петлюрівці» та «бандерівці», якими позначали прихильників незалежності України у ХХ сторіччі. У сучасному вжитку мазепинство також має і позитивний смисл, під яким розуміють рух за незалежність і свободу України. Євген Маланюк називав «мазепинство» «яскравим запереченням, нещадним демаскуванням і найрадикальнішою реакцією» на «малоросійство». Великим мазепинцем іменували гетьмана у вигнанні Пилипа Орлика, автора документу 1710 року, який є першим конституційним документом в історії України. «Договори і постанови» Орлика — конституційний акт, який іноді називають «першою в світі Конституцією», фактично — козацький суспільний договір.
В композиції «Іван Мазепа та Пилип Орлик – будівничі нової України» буде представлено дві фігури: гетьман Іван Мазепа-Калединський та Орлик Пилип Степанович. Композиція буде доповнена інформаційними стендами та додатковими ефектами.

В публікації використані матеріали з книги Т. Чухліба «Від лицарів степу до правителів країни»